Дорога на схід

Я сидів за столом на кухні, дрібними ковтками смакуючи міцне маккофе. Дивлячись у просторе вікно на вуличку і думаючи про справи, які потрібно за сьогодні зробити. А їх навалилося чимало.
Проте, краєвид за вікном весь час забирав мою увагу: тепле, м’яке сонце з любов’ю торкалося землі, молоді вишні медитативно похитувалися від вітру, а птахи малими зграйками купалися в цій ранішній невагомості та безтурботності. Я посміхався і думав так буде завжди.
Коли, здалеку почувся незрозумілий, скреготливий звук. Який з кожною секундою набирав сили та гучності. І вже зовсім скоро, він почав тиснути на вуха та лякати. На небі появилася ціла ескадрилья бойових літаків, різної форми та окрасу. Я різко скочив до підвіконня і впершись обличчям у скло, дивився на їх залізні черева. Несамовито гудучи, вони прямували з заходу на схід. Тільки – но ескадрилья зникла за дахом, я чим – дуж побіг на поріг, аби поглянути їм в дорогу. Звуки потужних двигунів долинали все тихіше і тихіше.
Досі перебуваючи під враженням та не усвідомлюючи своїх дій, вийшов з двору на ґрунтову стежку і попрямував на схід. Проминувши вуличку і опинившись на трав’янистій галявині серед лугу, продовжував вглядатися у вже порожню блакить неба. Підсвідомо здогадуючись, що це не все..
Відчуття не обманули. Перед моїм поглядом постало ще більш неймовірне видовище: на величезному крилатому коні з неба спускався воїн – гігант, тримаючи в руках меч та щит. Зробивши декілька кіл, він спинився в повітрі і став розглядати мене. А я із зачудуванням його.
Наш зоровий контакт із велетнем перервав тупіт сотень ніг. Я опинився на шляху щільних рядів воїнів, котрі напористою хвилею оминали мене, ледь не торкаючись плечима. Затамувавши подих, роздивлявся їх суворі обличчя та одяг. Запримітив: чи не кожен з них являвся представником різних епох. Тут крокував козак з шаблею, повстанець УПА з рушницею, в обладунках дружинник зі списом і, звісно, сучасний солдат озброєний автоматом та захищений амуніцією.
Я й не замітив, як ця невпинна хвиля природно та гармонійно підхопила мене. За мить крокував разом з ними на схід, туди за небокрай, куди помчали десятки бойових літаків.
Ідучи, не усвідомлював, що чекало попереду. Зате був певен: те що заставило пробудитися древніх предків і стати пліч – о – пліч з правнуками є надзвичайно важливою та глобальною подією.