Дашка, роздряпавши мені кігтями руки, жалібно нявкнула і втекла.
Вочевидь британські короткошерсті все ж не мисливці… Ну і що? Сама справлюсь.
Тріщина в кутку кімнати була чималенькою, там копошилися ці створіння… маленькі й більші, різних кольорів та забарвлень. Один з них, не такий вже й огидний на вигляд, різко вистрибнув з щілини та опинився на моєму плечі. Випроставшись, я струсила його і, раптово, розлютилася. Ну ні, так справа не піде. Він завмер у стійці на підлозі буквально в декількох сантиметрах від мене.
Який нахаба! Втім, щури, нехай навіть і ось такі, зовсім невеликі домашні звірята все ж вельми мерзенні тварюки. Адже заради власного виживання не гребують нічим, харчуючись навіть одне одним. Втекла пів року назад парочка таких щурят, розплодилася і навіть бетон не встояв перед ними. Скільки їх тепер в цій ущелині незрозуміло.
Неспішно знявши капець з лівої ноги, розмахнувшись, як слід, я вдарила ним нахабу.
Звичайно. Я ж не чекала відповіді. А коли відчула перший укус, він лише заохотив мене.
– Ах, ти ж тварюка!
Щур полетів об стіну. Тепер в кімнаті було вже дві кривавих плями, а на мене дивилася команда месників, ворушачи вусами. Домовившись про план нападу, вони кинулися на мене всі разом.
Відмахуючись, і волаючи щось невиразне, я відчула гострий біль. Але жах навали був ще болючішим. Опираючись, все ж опинилася на підлозі й почула хрускіт власних кісток. Крім їх звіриного запаху, щось ще відвертало мою увагу. На стелі сиділа величезна бабка і дзижчала. Поступово мої очі залила кров…
***
– Об’єкт Ейч вийшла з прописаної свідомості.
– Ну що ж, впоралася на відмінно! Ніякого відчаю! Тільки боротьба та прагнення до перемоги! Саме час, на цьому піку емоцій включити її в гру. Показавши цим фанатам штучного інтелекту, що жива людина все ще в силах перемогти власною волею міць трансформерів!”
Пролунав писк апаратури.
– Сер… сер… об’єкт Ейч втрачається! Я не можу відстежити її…”
***
Вдихнувши легкий, майже непомітний аромат квітів, я вже крокувала по полю з ромашок, волошок та кульбабок. Моє волосся ласкаво гладив вітер. Створена мною реальність мені подобалася набагато більше, і,
скільки б я не проіснувала в ній, я буду щаслива і вільна.
Впавши на м’яку землю, я одягла віночок з квітів собі на голову, і, посміхнувшись, закрила очі.
На перший погляд все дуже мило, але на другий помітно, що сцені з щурами приділено набагато більше уваги, ніж самій втечі. Як героїня звільнилася, лишається загадкою.
Якщо я почну пояснювати чому саме акцент зроблено на боротьбі, а не факті втечі, втрачається сенс написання будь-яких творів взагалі.
Коментар лише моя особиста думка і сприйняття вашого твору. Я не маю на меті когось образити чи принизити, і розумію, що кожен читає та пише по-різному. Моя оцінка базується на власному досвіді та вподобаннях, тому сприймайте її як дружню пораду.
Тема втечі не надто розкрита, опис боротьби зі щурами викликає більше емоцій.
В цьому і був сенс, радію з того, що викликала емоції. Саме це моя мета. Я не письменник, а сновида. Тому просто записую свої нічні жахіття і те, як я їх сприймаю.
Дякую, що пом’якшили удар негативу.
Цікавий уривок. Є акценти, є задум. Звичайно, є й помилки, які потрібно виправити. У цьому вигляді нагадує хороший “тизер” до історії. Проситься більше розкриття теми.
Вельми вдячна за позитив. Це сон. Всього-на-всього опис мого сновидіння, тому хай кожен додумує/дописує що йому до вподоби, але це закінчена робота. Якщо ви сприйняли це за уривок/тизер це навіть кльово, твір має можливості стати основою фантастичного серіалу.
Щодо помилок. Я кидала два рази роботу, бо після першого, не знайшла її на сайті, тому виникло непорозуміння з версіями. Це моя недбалість викликана розгубленістю.