СЛОВ’ЯНСЬКА ІДИЛІЯ, АБО ВІД ЯЗИЧНИЦТВА ДО ХРИСТИЯНСТВА

А ірис був Перуна цвіт.
То цвіт Перуновий та білий.
А ми зривали вишні цвіт,
Яри ярилися Ярили.

Ліловий, білий горицвіт
За золотавою югою.
А цвіт Ярини – вишні цвіт,
Який розсипавсь черемхою.

А Птиця – Вогневиця-птах –
Од дуба гілку запалила,
Від палахкого у лісах,
Де слід – ярочками Ярила.

А Вогневиці – злотний слід,
А дуба полум’я і крона…
І віку пробиває лід
Христовоцвітна анемона.

А в лісі – дзвоники скляні,
Що йдуть довірливо в долоні.
А вірша віти вогняні
Я вже довірю анемоні.

От – золотавий горицвіт,
Яким оздоблено божницю.
Кров анемони гріє скит
І злотну Птицю-Вогневицю…