Сьогодні зорі най покажуть путь до раю,
Освітять наш важкий, тернистий шлях.
Дорогою туди я пісню – теплу й ніжну – заспіваю
Про те, як щастя несемо в своїх руках.
В путі цій най побачимо ми море,
Велику й неосяжну синь небес!
І хоч ідуть за нами завжди лихо й горе,
Світ повен світла, радості й чудес.
“Чи довго йти, де є той клятий рай?”
– буває, пролетить в думках.
Та все ж, сумних пісень ти не складай,
Бо не фіналом цінний наш з тобою шлях .
Згадай пісні, згадай квітучий луг
І почуття, які теплились у тобі,
Коли осяйний, добрий усміх друга
Безмежний спокій дарував душі твоїй.
Тож що таке, той заповітний рай?
Чи треба нам його шукать?
А відповідь, мій друже, пам’ятай,
Лиш власне серце може нам з тобою підказать.
Цікаво