Арканум некроманта

На цвинтарі старім, де місяць дрімав
Ельф смерті в пітьмі книгу чарів ховав.
Потік заклинань у повітрі спалив,
Із тріском землі підняв мертвих з могил.

Вогні поміж тіней завили у такт,
Мерці оживали під шепіт команд,
Морозно ходою під зоряний спів
До міста піти некромант їм звелів!

Наступного ранку туман, мов вуаль,
Накрив чисті вулички міста Кришталь
З’явились мерці, мов в січні джмелі,
І зляканий крик зазвучав у селі.

Дівчата ховались у хати свої,
Хлоп’ята схопили у руки ножі,
Похилий дзвонар на мості зомлів,
Молився прощення у давніх богів.

Та раптом заграла сопілка в руці,
Як шахи в рядки розступились мерці,
Чаклун, усміхнувшись, сам пісню завів
І танець покійних на площі ожив!

Руками змахнули, у коло зійшлись
Та ноги їх кроком чітким здійнялись.
А люди дивились, забувши про страх,
Змінившись на радість в бентежних очах.

Маг їде по світу, де юрби гудуть,
А танці мерців його славу несуть.
І пісня, і танець, чарівний сюжет –
Дарує їм успіх і дзвони монет!