Королева Імла

Місяць тьмяніє, хмарні неба схили
нависли над кривавим сяйвом зір.
Дитя чорної магії народиться з могили,
У тілі янгола повстане лютий звір.

Посеред міста, на готичних шпилях
ворони посідали, склавши крила,
віщують – Імла править в долинах,
Розправивши своєї мантії вітрила.

Очі її – страшний морок бездонний,
Холодна пустка в грудях без душі.
Старого міста таємничий, незнайомий
вид розкривався і тонув в пітьмі.

На вежах висять гарпії жорстокі,
жахають скрипом пазурів, зубів.
Лісовий став; блищать води глибокі;
Русалчин спів лунає між струмків.

Допоки поміж гір сонце не визирає,
Химерам волю дасть княгиня темних днів;
Чорну Імлу край сивий споглядає,
До битв зі світлом схрещує мечі.