Ліричний двійник

ЛІРИЧНИЙ ДВІЙНИК
Ти укотре один, ти – шкатулка з секретом
За письмовим столом поміж стосами книг.
Анапестом пульсує аорта поета,
Анапестом крокує ліричний двійник.
Марґо Ґейко
Ефесом догори здійнятий меч –
Мовить без слів до зраненого людства:
“Світ потопає в трісті ворожнеч
І глухих нетрях бездуховного чаклунства…
Зневіра у любов нищить сумління,
Торгує цінностями на моральнім ринку,
Де ціниться лиш куколю насіння,
Яке плодами проростає злого вчинку…
А тих, що вірить у любов співроспинає
Із нею на жертовнім вівтарі,
Як нечестивого приблуду обминає
І гасить непорочні ліхтарі…
Холодна совість не шукає миру,
У ній померло милосердя назавжди…
Вона постійно гострить ту сокиру,
Що несе наслідки розбрату і вражди…”
Двійник ліричний бродить поміж рим,
В руках з мечем ефесом догори…
Часто вдягає маску віри, кладе грим
Й чекає часу фантастичної пори…