Сніжні дракони

У країні сріблястих хурделиць і сніжних буранів
Під оманливим куполом вічного панцира криги,
У кайданах химерного сну та чаклунських арканів
Причаїлися сніжні дракони й чекають відлиги.

Відчайдухи, що сходять на скелі у пошуках правди,
Ті, що кидають виклик богам, простягають долоні,
До небес на вершині світів доторкнутися прагнуть,
Назавжди залишаються в їх крижаному полоні.

Непокірні сміливці, що всупереч всяких законів
Борознять океани, в холодну безодню пірнають,
Свої мандри скінчають, побачивши сніжних драконів.
Спини їх наче айсберги з темних глибин виринають,

Їх луска як серпанковий місяць арктичної ночі,
Їх малюнки – відлуння веселок полярного сяйва.
Відвернись, не вдивляйся в холодні примружені очі,
В них кінець майбуття, і хоробрість твоя буде зайва.

Їх примари холодними пальцями лізуть за комір,
Відбирають останнє тепло. Безнадійно та гірко
По загублених стилих світах в кучугуровій комі
Їх пісні з заметілями виють в зачинених хвіртках.

Замуруй свої вікна, на сонце поглянь на останок,
Запали всі каміни, вночі не виходь за ворота.
Бачиш, перші сніжинки затіяли траурний танок?
Крижані тюрми тануть повільно та невідворотно.