По головам крокодилячим

По головам, по головам крокодилячим через шосе треба пройти.
Із друзями біжим, біжим і скачем, провсяк тримаючи ліану у руці.
Шосе — то річка є тропічна, а крокодили як бруківка в ній.
Хоча не всі проскочують. Логічно: кого не з’їли, той далі йде живий.

Забігли врешті ми в якусь будівлю, де нас одразу скерували у підвал.
Істоти різні там влаштовувались на ночівлю. За вікнами ж почався шквал.
Справжнісінький такий тропічний шторм. Із буревієм стіни задрижали,
І гобліни завимагали корм… Й народжувати ще перевертні почали.

Всю ніч ми годували, мирили й рятували підвала різних гостей.
Й пологи з друзями приймали. Дісталось вражень усім вдосталь.
Світанок сонячний ми зустрічали з бажанням з’ясувати: «От чому
Будівлю цю велику вони всі побудували, але, як кажуть, дісталась одному?»

І виявилось, істоти з людиною зіграли, які із поверхів дістануться кому.
Людина ж, як буває, змахлювала — й дісталося усе такому одному.
Тепер сидить під дахом він з сім’єю і гоблінів злих найняв на контракт
І всіх залякує питаннями житла. Порядки змінювати треба! Фак… т…

Поговорили з усіма та розселили ми по вподобаннях і потребах всіх істот.
До договору спільного усі доклали сили й підписали, щоб далі не було турбот
З домівками тим фантастичним всім істотам, які є власниками справжніми будівлі.
Людина ж та нечесна згорнула з поверхів усі свої протизаконні заклади торгівлі.

Відпусточка така нормальна вийшла із друзями у теплих, от, краях.
І сподіваюсь, що істоти інші знайдуть консенсус у чесних діях і словах.
Або знайдуться ще юристи, які, не дивлячись на вид й підвид істот,
Відпустку проведуть без сумніву, заповненням несправедливості пустот…