Дивокрай

Існує в світі перевтілень простір,
Дерева там свободу й крила мають,
Для перетворень образів є сотні
Та кожен з гідністю їх обирає

Я – Дерево, моє рубають тіло
Мечами люто хитродзьобі зорки
Та мою душу вбити неможливо,
Дерева наші непохитно горді

Спочатку зорки віхолу пускали,
Вночі чужинці вже дістали зброю,
Дерева й квіти ніжно мирно спали
А вранці перевтілились в героїв.

Проб’ю цю темряву, тепер я – Промінь,
Зі мною мужньо всі дерева встали,
Між паралелями Свободи корінь
Росте упевнено і світ тримає.

Лечу у Піднебесся до Дракона,
Хай Імператору дихне наступне:
– Ці зорки дзьобають не по закону,
А потім зрадять і його підступно.

Планету обіймаю, я – Екватор,
Добро від зла собою захищаю
І в Дивокраї оживає свято –
Знов Світло тут, а Темрява зникає.

В молекулу пірнаю, я – Нейтрино,
Енергію і Силу набираю
Даруючи усім Свободи світло
Душа і Воля прапор підіймають!