Листи Різдвяного Діда

Листи Різдвяного діда.
Навіть й не знаю з чого б його й почати.
Почну мабуть з горища. Так такого собі простого горища антресолі в нашому старому будинку в передмісті.
Так от, розгрібаюче наше старе горище, вже й не знаю, за чим нас туди понесло, натрапила на стару коробку.
Знаєте ж, у кожної дитини, завжди така була, та сама, сокровенна, зі скарбами.
В моїй були й камінчики з моря, й ракушка, й туфельки барбі, й старенька співуча шкатулка, на батарейках,яку мама привезла з Германії від тітки, й перев’язані жгутиком листи.
Ось саме ці листи мене й вразили. Свою чарівну коробочку, я звичайно забрала додому, й показую лише найближчим друзям.
Якщо в вас такої нема, любі маленькі читачі, а може й не маленькі, то щиро раджу швидесенько її собі зробити.
У дорослих не правильні скарби, й цінують вони зовсім не те.
А ці листи я вам покажу. Шкода, що малюнки важко описати.
Ви не повірите, але дійсно, мені писав листи дід Мороз.
Я виросла, а ця тепла віра в мене лишилася в серці.
Отже переказуватиму не всі, але декілька найцікавіших точно покажу.
Знайшла я саме листи, які мені відправив Санта.
Отже почнемо мабуть з того, коли мені було 4 роки.
Лист перший.
Доброго вечора маленька Настусю.
Ти мені писала про вашу дачу, про маму й тата, про те, як ви їздили в гості до теплого моря.
Я пам’ятаю про це, й просила ти про те, аби братик з сестричкою приїхали до тебе в гості й кухню для Барбі, й просила, аби я тобі розповів, що й як у нас тут, на полюсі.
Ну я не так гарно малюю, як ти, й не можу тобі прислати такі ж гарні картинки й мультика, як ти мені, але я тобі напишу.
Так от, живу я на Полюсі.
Тут завжди сніг, й літо буває дуже, дуже рідко. В нас довга довга ніч, цілих пів року, а потім довгий довгий день.
А ще я запалюю, ну коли сумно стає, чи коли просто хочеться північне сяйво. Ти б це побачила, воно неймовірно красиве, все небо кольорове й неймовірно змінює малюнок. У вас щось схоже буапє на свята, салют називається, але тут це довго довго, й красивіше.
По сусідству зі мною живуть два білих ведмеді, що весь час, разом з ельфами мені приходять в подмогу.
Живуть вони у печерах в снігу, теплих й затишних.
А чотири родини королівських пінгвінів побудували собі прекрасні будиночки поряд, й готують смаколики для малечі в подарунки.
Сам же я живу в невеличкому, але затишному будиночку.
Він великий, в ньому два поверхи й зроблений він з дерева. Також є великий камін, й у ньому завжди палає тепле багаття й веселі вогники, тобі б тут дуже сподобалося.
Ельфи мої, як й олені живуть в окремому величезному павільйоні. Всі простори в нас зачаровані й ззовні маленький будиночок, всередині має неймовірні розміри. Там й ферма смаколиків, там дерева на яких розтуть цукерки й смаколики, також там є сад шоколадок й цукатів.
Далі я поставив фонтан з шоколадом гарячим, а поряд ( пінгвіни придумали, я не здогадався) лунка з зачарованою водою, наливаєш туди у формочках шоколад, й він перетворюється на справжні плиточки, а з молоком-у морозиво.
Також там мої оленятні. Про них окремо й наступного разу тобі розкажу.
Про фабрику іграшок й солодощів, я тобі з подробицями напишу наступного листа, але дещо розкажу.
В нас є справжня майстерня іграшок. Так, усі, й найчарівніші, й прості роблять там мої помічники ельфи. Я їм придумую іграшку, а вони її створюють.
Там є чарівні станки, магічні порошки, й все необхідне. Справжні дива створюємо в нашій майстерні.
До речі, дякую тобі, за те, що намалювала мене. Твій малюнок сподобався моєму ельфу та ведмедям, й вони сказали, що хочуть, аби ми зробили таких Морозів. Тому я тебе вітаю Настусю. Ти хороша дівчинка, й цього року ти отримаєш від мене ще й додаткову відзнаку. Ти писала, що ви з мамою врятували оленятко, й годували його молочком, а тато відвіз його потім у лісництво.
Це дуже гарна справа, тварин треба берегти, як й ліс.
Тому окрім того, що ти просила, я вишлю тобі коробку смаколиків, які зробили мої ельфи. Їстимеш й мене згадуватимеш.
Ну здається я все тут розповів тобі.
О ні, забув же найцікавіше.
В нас є справжній льодовий ліс.
Отже не простий ліс, а неймовірний, невимовно крутий, прекрасний ліс.
Він з коралів та льоду. Все в ньому льодяне й виблискує на сонці, переливається усіма кольорами веселки.
Тут й дерева з льоду, й квіти, й тварини, й пташки. Все-все. Й не повіриш все це живе. Справжнє. Єдине, привезти чи показати їх до вас я не можу, бо вони розтануть.
Отже Настуню, приїзжай до мене в гості, й я тобі покажу й моїх оленів, й фаьрику, й сад, й з ведмедями познайомлю, й до пінгвінів зазирнемо.
Не бійся, в моєму домі дуже тепло, й величезне багаття завжди зігріє, а гарячий шоколад відігріває навіть в найсильніші морози.
Тому приїзжай, а якщо тато й мама захочуть то я вишлю вам моїх оленів, й вони привезуть вас до мене в гості.
Чекатиму від тебе листа.
Дід Мороз
Північний полюс, хатинка з ельфами.

На превеликий жаль усі листи від Мороза в мене не збереглися, але частина їх дійсно лишилася величезною пачкою, бо я досить довго вірила в Санту, а якщо чесно вірю й зараз, хоча й пройшло дуже багато років з того часу.
А листа Санті, чи діду Морозу, або Святому Миколаю пишіть.
Цього року я також написала листа, але через інтернет, й він мені відповів, справді.
Але краще звичайно листуватися так, на папері. Бо нема нічого приємнішого читати ось такі, справжні листи. Душевні, прекрасні. Й зберігаються вони роками. Й навіть ставши дорослими, в вас завжди буде жити ота маленька дитина.
Я вірю в Санту.