Литовські ельфи

Дейва прокинулася рано вранці, чомусь о 4 тій й не змогла зрозуміти чому. Щось тягло її в дорогу. Збиралася похабцем та не думала, якось так все машинально. Взяла наплічника та кинувши останнього погляда на свою маленьку й затишну нірку вийшла на вулицю.
Туман на вулиці погустішав, й поправивши наплічника та підтягнувши маленьку сумку вона пошкандибала до автовокзалу. Було епічно.
На вулиці було людей мало й де не де траплялися поодинокі подорожуючі. Раптом вона побачила маленький ліхтарик у повітрі.
– от блін, знову глюки. Не виспишся й потім ввижається всяка хрень. – буркнцла вона й спробувала відмахнутися. Світло мерехтнуло й засяяло яскравіше!
– ну що тобі від мене треба? Бачиш,я їду.. все як у сні було,що ще?
– світло мерехтнуло й наче вказівник повело її через туман.
Там стояв автобус, дивний такий, не схожий на сусідні. Лячно згадався Гаррі Поттер та автобус, що рятує чарівників у біді.
Вона сіла. Ліхтарик нікуди не зникав, просто зручно вмостився біля телефона й став менш яскравим.
– ну от, дожилася, зовсім з розуму вижила, їду з комком світла, що спілкується яскравістю й їду не знала куди й навіщо бо сон приснився)! Мама б з глузду з’їхала аби знала…
Посміхнулася) фотокартку батьків вони ніколи не викладала з наплічника, вони завжди разом) й що то вона надумала)))
Дістала з наплічника книжку й увімкнувши навушники почала читати)
Комікс був чудовий, від Марвела, й все як вона колись мріяла для своєї казки) й персонажі, й картинки, й сюжетні лінії. Все прекрасне… Навіть палітурка була лиш ось ось відрукована)
Ліхтарик миготнув й доторкнувся до книжки, й раптово зник.
Натомість картинки всередині ожили.
Дейва аж засміялася від захвату. Персонажі, наче в мультику оживали на сторінках, але їх історії зовсім не відповідали тексту книжки. Вони програвали якусь іншу сторі, яку вона ще не до кінця зрозуміла, але намагалася зрозуміти.
Тут Аква мен й Супер мен повернули до неї голови й простягали руки.
Дейва зойкнула. Картинка стала наближатися й затягувати всередину. Видихнувши й наважившись вона простягла руку на зустріч. Як тільки їх пальці сплелися, вона опинилася серед лісу.
Навколо було тихо й зимно. Жодної живої душі, ба навіть ліхтарика. Величезні вікові дерева, старий тихий ліс, й на горизонті сідало сонце.
Лише пташки співали в цій прекрасній царині.
Дейва поправила наплічника й вкотре пообіцяла собі, що більше, ніколи,ніколи не робитиме таких дурниць й одягатиметься тепліше, й почала озиратися.
Інтуїція підказувала, що потрібно йти на звук, й вона пішла. Тихо гомонів ліс й здалеку, ледь чутно було мотиви музики… Ледь помітні, мерехтливі але неймовірно прекрасні….
Вона з цікавістю йшла засніженим лісом, й відчувала його…
Ось за поворотом музику стало чутно сильніше…
Вона придивилася…
На галявині творилося щось неймовірне.
Посеред зими там стояла весна.
Навколо всюди були прекрасні квіти, було тепло й ходили тварини. Дейва тихенько причаїлися й намагалася навіть не дихати, як їй було цікаво.
Єльфи, як вона здогадалася, по Володарю кілець звичайно, сиділи навколо якогось світлого шару, й вдивлялися в нього. Хтось грав на струнних, чутно було чарівну музику, з туману почали виринати картини, наче кіно проектують на хмари, й оживати.
-підійди дівчино- раптом пролунало з галявини.
Дейва з несподіванки підстрибнула, махнувши нечесаною гривою вийшла з за дерева.
– єєєє вибачте, я не навмисне, просто ожив комікс в автобусі й мене сюди занесло – затараторила з переляку вона, думаючи, боже, яка ж я дура, що я несу…
– ми знаємо, це ми тебе запросили- відповів один з ельфів, який тримав щось схоже на гітару.
-а нащо вам я?- зовсім нечемно, але перелякано запитала Дейва, й злякалася ще більше.
Вона читала за своє життя стільки фентезі про потраплянців, що вирішила, нє, рятувати їх світ, ставати спец агентом чи йти мочити якогось поганця вона точно не буде. Хай пакують її й відправляють додому..
Тільки вона хотіла відповісти,як ельф с лютнею сказав:
– не повіриш, але ми молода группа митців й хотіли створити особливу фішку для нашого нового виступу. Ну типу красиву, неймовірну якусь штуку, й не ординарну, й тут Корі згадав про людей, наші їх вже 5сторічь не бачили, а ти сподобалася нам, ми й запросили)
Дейва аж прифігіла трошки.
– єєє так типу ви хочете,щоб я побула у вас як експонат з іншого світу й щось для вас цікаве придумала? Й це все? Ніяких суперсил, боїв, рятування всесвіту? Магічних поєдинків й нападів на Драконів?
– якщо хочеш то можна звичайно, а ти хочеш? – підморгнувши посміхнувся ельф)
– ні, мені все подобається, я з вами)!
Видихнула Дейва. Й про всяк випадок себе вщипнула, чи не сон.
Велика сфера засвітилася й вони всі шагнули у неї.
Лише пташки й обгортка від шоколадки нагадували, що тут тільки,що хтось був