«Україна розквітла»

У краю, де Карпати здіймаються в небо,
а криниці співають під голос вітрів,
Україна розквітла, як доля, що треба
для сердець, що шукали своїх берегів.

Тут живе чарівниця-Весна, молода,
вишиває світанки рожевими нитями,
і кожна стежина — це диво, де та
земля говорить душею і квітами.

По лісах ходять духи добра —
опікуни кожної гілки зеленої,
що пильнують, аби не згасла іскра
сміливої мрії народу нескореного.

В небі мандрує Птах-Світання,
розсипає над хатами тишу й спокій,
і люди зустрічають день із бажанням
створити щастя руками своїми щодня потрохи.

На берегах світлого Дніпра
живе мудрий старий Водолій —
він береже притчу про те, що пора
щасливого світу настала вже і для неї, й для тебе, й для всіх людей.

Бо щастя — не просто легенда стара,
не казка з туманних далеких країн.
Воно виростає там, де жива
любов до землі і відважних її поколінь.

І коли ніч опускає крила
над селами, містами, горами синіми,
Україна м’яко шепоче: “Сила
моїх людей — це і є моє щастя незгине.”