Прокляття однієї родини

Вона жила в селі з бабусею,
Він вирвався із-того життя,
Вона не була коханою,
Він цінував доросле життя.

Здавалося їх світи не перетнуться,
Та доля завела його в село.
І погляди молоді зустрінуться,
І стане все так, як і було.

Багато років до того вже було,
Молодий козак зайшов в село,
Молода циганка там гуляла,
Плела вінок і пісню співала.

Знайшли кохання та воно минуло,
А їх дитя собі і далі було.
Стара циганка онуків бажала,
Лише дівчаток собі лишала.

І от історія знову по колу,
Він хоче бути із нею,
А стара циганка вже плете змову,
Щоб залишити онучку для себе.

Хлопця на вовка перетворила,
А дівча чаєм забуття напоїла.
І здавалось усе йде по плану.
Та кохання має свої ідеали.

Вона сон свій раптово згадала,
І до лісу вагітна помчала,
Там зачакловані вовки гуляли,
Їх душі в кинджалах буяли.

Вона витягла всі ті ритуальні кинджали,
Вільні душі людей, не вовків, відлітали,
Але відьма її зупинила,
І онуку собі захотіла.

Але він ЇЇ не покинув,
На відьму з кинджалом побіг,
Крик коханої до неба линув,
Він сподівався, що встиг.

Прокляття відьомське навіки знято,
Тепер лиш Він і Вона.
І їх доня – Злата.