Русалка я з блакитними очима.
Мене обходять люди проти ночі.
А скільки маю болю за плечима,
Послухати про це хтось хоче?
Як кажуть, можу і залоскотати,
А я ж іще ніколи не вбивала,
І замість того, щоб в гаю співати,
Як люди, щастя-долі я шукала.
В садах весна фіалками цвіла,
Палав на небі місяць вповні,
Над лісом біла ніч пливла,
Коханням гріли очі чорні.
А вранці він пішов навіки,
Ледь серце ніжне не розбив.
Не мщуся злому чоловіку,
Бо по собі дар залишив.
У тихій річці донечку купаю,
Нарешті і співаю, і сміюся,
На осуду слова я не зважаю,
На зрадника свого не злюся.
Покладу доню в зілля зелене,
Зазирну я в очиці її голубі:
“Ти надія і щастя для мене,
Любов і тепло я дарую тобі”.
Ох, як же дивовижно й нестандартно передано переосмислений образ русалки😍 У фольклорі вона зазвичай виступає підступною, загрозливою, прагне завдати шкоди, а у Вас вона така жива, людяна, вразлива… і турботлива мати.
Мабуть, через “формат” сповіді й стиль письма, мені від цього вірша віє вайбом “Марусі Чурай” Ліни Костенко, і від цього текст сприймається ще барвистіше, заставляє співчувати героїні ще дужче
Дякую Вам щиро за високу оцінку мого вірша. Так, здебільшого образ русалки сприймається як негативний, але, на мою думку, злою і мстивою її зробили вчинки людей. Тому намагалася показати, що русалки, як і люди, різні.
Відразу згадала “Лісову пісню”
Вірш залишає приємний післясмак, мені сподобалось!
Дякую від щирого серця Вам за відгук! Маєте рацію: моя русалка, як і Мавка, не обрала шлях помсти.
Вайби Лесі Українки, Василя Короліва-Старого та деяких пісень. Гарно.
Дякую Вам за щирі слова і високу оцінку! Дійсно, від наших титанів літератури нікуди не подінешся…