Тиша чорних вод

Прозоре сяйво блискавиць
Над озером кидало срібло,
Мов колискова для убивць,
Що в ліс заманювало тихо.

Земля просочена червоними дощами,
Де розквітало поле серед сліз,
Розбите серце на прощання
І могилою розписаних хрестів.

І снились сни про порох в підземеллі,
І воду люди пили з кладовищ,
І гріло сонце домовини
Холодних грішних тіл людських.