В королівстві Легендарія
Проснулась одна богиня давня.
Сповнена миршавими чарами
Притягнула подруг парами.
Богині завели посиденьки
Ганяючи горох виделками.
Вино розлили, до сухого останку
Без молитов не має в них достатку.
Пусті бокали та тарілки блищали
Богині від жалю пищали.
Одягти їм вже нічого
Не має одягу вічного.
На повістці одне питання,
І воно не про нове вбрання:
“Як лицарів до боротьби долучити
Та на подвиги щирі спобігти?”.
Це не дурна примхливість
А вижити можливість!
“Давайте, навчимо і дамо їм диплом?
Після нього будуть йти на пролом!” .
“Для ближнього боя, диплом мечника!”
“А для дальнього, диплом лучника!” .
“А ще звання майстра на дупці” .
Клац! І богиня в драконовій шубці!

Потішна поезія на межі магреалізму та фентезі