Чорні метелики

Трійко гігантських чорних страшних метеликів,
запряжених у золоту колісницю,
упряжжю з чистого золота,
небо від розмаху грізних крил завмирає.

Лапи мохнаті, з гострими кігтями,
душі спраглих наживи й влади
на веретена намотують —
поживу для свого темного лету.

«Стійте! Наказую вам!» —
стрясає повітря сміливець,
влади й багатства охочий.
Опираючись, дозволяють себе осідлати.

Руки спітнілі стискають упряж із чистого золота,
червоне обличчя зводить нервова судома.

Шкіряним батогом розганяє їх;
посвист, брязкіт,
скиглять чорні метелики — від задоволення:
крила тужавіють, вростають у них перетинки.

«Вище! Вище! Я — Цезар, я — Бог!
Ну ж бо — на саму вершину всесвіту!
Ось вона — влада!..Бог над богами тут!»

Тягнуть мовчки раби володаря;
голови їх та воля — стишені.

Раптом рвучко здіймаються в вир над прірвою.
Упряж і колісниця тануть в імлі,
а сонцелиций бог розбиває
горду велич свою
до холодної скелі безодні…