Кохана помста

-«Тютюнові троянди серця її
Не відчую в пристраснім
цілунку
Тепер навіть в снах її очі
побачить
Буде не прикрим
дарунком
Кохана явись, благаю
нещадно
А то я піду за тобою
Вже сльози на цвинтарі всі
я пролив
Навіть янголи плачуть зі
мною
А знаєш, не буду чекати
Досить страждати від горя
Якщо ти не встанеш, я без
роздумів стрибну
Стрибну разом з тобою»
Холод по шкірі нещадно пробіг
Дістався кожної кістки
І голос почувся, прекрасно красивий:
-«ти сам мене вбив,
якої чекаєш ти звістки?
Іди, стрибай сміливо
Стрибай у самісіньке
пекло
Мене не побачиш, я буду
тут,
Дивитись на муки
даремно»
Юнак не повірив, стрибати не став
Та було занадто вже пізно
Сяйво набесне забрало без думи
Безпощадно його душу грішну