Лицар і трояндова діва

Краса і пахощі твої манили,
Торкнутися шипів — і згинуть.
За тебе крові стільки всі пролили,
Та байдуже — і далі линуть.
Жахи та безнадію ти вселяєш,
Однак все сховане я бачу…
Не певен, чи сама ти знаєш,
Яку тендітну маєш вдачу…
Яке крихке у тебе тіло,
Яка тонка ця шия лебедина;
Як розтинаю шкіру вміло,
Як хруст кісток — моя рутина.
І скільки б крові не пролили,
Я можу зці́дити ще більше.
І скільки б душі ці не пережили,
Від мене їх спіткає значно гірше.
Я бачу страх в твоїх очах,
Не бійся…
Цей меч несе лиш захист.
Та хист мав тільки на словах,
Щоб нині звести тобі хрест…
Й молиться.

#темна_поезія