Там, де чулись молитви
Де панували надія, любов..
Зараз немає нічого
Святого з тих молитов
Закинутий храм десь у лісі
Стоїть мов непохитна стіна
Янголи плачуть криваво
Здається там сам сатана
-«Чую я звідти шепіт,
Молитви.. я чую їх..
Пахне свічками і воском,
Яких точно ніхто не палив
Стій.. загорілася, бачиш?
Он ще одна, знову і знов
А це що? Регіт? Він звідки?»
-Сироти пробрались у кров.
-«Десять..Девʼять..Вісім..
Привіт мій любий бісик
Сім..Шість..Пʼять..
Давай з нами погуляй!
Чотири..Три..Два
Вже розбіглась дітвора
Два. Один. Нуль.
Не сховаєшся від куль.
Одного позбулись..
А ти? Чого сидиш? Страшно?
Наступний..Ти.. Наступний..
Помолись, встигни вчасно.»
Цікавий текст, ритмічно живий, добре читається. Не всюди контрольований ритм, не зовсім зрозуміло чи це верлібр чи силабо-тоніка. Мені сподобалось що є ефект дитячої лічилки, це створює відповідну хорор-атмосферу. Деякі рими надто прості, можна ще поекспериментувати, але в цілому, мені сподобалось.
Атмосферний текст про війну через сиволізм. Місцями ритм хромає, але це можна й підлатати.