Сонцестояння

У пташиному пір’ї вістка з Ирію
і павуче мереживо сонячних днів,
на вечерю прямують вертепами цілими
гості з цейбіччя, з тойбіччя, зі снів.
Під по́свист флояри, з присту́пом копит,
відвернешся – йдуть, а поглянеш – немає,
від поту, від герцю хутро́ лискотить –
аркан відтанцьовує щезників зграя.
Чугайстер на дримбі бринить, та для мавок,
бо в сонцестояння нема ворогів.
Завірюха в танку закружляла русалок
адже в криги нема, як в озер, берегів.
Коло печі чатує старий домовик,
раз вареника візьме, ще й узвару запити,
частувань набере для гостей, для музик,
ясний місяць також слід вином пригостити.
Прийде завтра, і промінь за промінцем,
з теплих країв повертається сонце,
розіб’є довгу ніч теплий день топірцем,
а сьогодні гайда святкувати разом це!