Великий Луг

Там, де верби вкрили споконвічну лу́ку —
Мавки в хороводі узялись за руки.
Лише місяць чує їхній спів магічний,
І озветься пугач шепіткові зично.

Мавка дух ворожий відчуває вправно —
ЗнАйде свою гибель лиходій у плавнях.
Перетне чужинцю всі шляхи і броди.
Най усе вороже — каменем у воду.

ТрутинА дозріла у таємних сховах.
Діва лісовая мовить своє слово.
Душу ворожбита сповнить воно жахом —
Верболозом рясно поросте бідаха…

Там, де верби рясно Луг Великий вкрили —
Воля споконвічна, переможна сила.
Сонце мирне зІйде ген над верболозом —
Утамує тугу, зсушить наші сльози.

І земля воскресне, росами умита.
Поросте садами, розіллється житом!
Зникне лихо люте. Березневим ранком
Мавки заспівають радісно веснянки.