Остання подорож рікою тіней

І по річці проходило холодне повітря,
Що зазивало пірнути у чорну труну.
І руки, що водою обпухлі,
Вривалися в її душу тяжку.

І співали пташки в далечині
Поміж темних хащів лісових,
Про загибель дівчини в труні,
Що пливла біля водних рослин.

І ту труну водили богині,
Що у річці прожили віки.
Роздирали тіло її на частини,
І до самих кісток пожирали вони.

А тіло пливло течією
Поміж забутих човнів,
І очі відкриті дивилися в гору,
Та замість сонця бачили тьму.