Смола тече
прадавніми стежками
наповнена пітьмою
заморена під раннім сонцем
у вирву моря
це краєвид незримих див
пейзаж Малевича
У володіннях темряви
нескорені потуги
нестримні рики
невидимі канони
для іншого життя
Незвідані простори
в полоні чорної пастелі
з якої виринають звірі
народжені у тьмі
немов запечені в литаврах
із чорними обличчями
бездушні
знедолені
безстрашні
в їх венах задубілий біль
а чорні очі завжди привідкриті
вони не сплять і не їдять
їх не приручиш
не стримаєш
не вбʼєш
це ідеальні вбивці
Смоляні Звірі
Один відгук
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.

Моторошний твір. Більше містика, ніж фентезі. Мабуть, забули відмітити, що це темна поезія