Пророцтво проклятого сузір’я

Двічі коронований за смерті та життя
Поверне душі трепетні з провалля небуття:

Тонкі й крихкі, мов дзеркало, мінлива їхня суть,
У вічність закувала їх страшна прадавня лють.

Богиня всіма зраджена розтане як свіча,
Ілюзія розсіється від доторку меча.

Змарніє усе праведне, забудеться ім’я
І нівеччю наповниться Священная Земля.

Та світло ще не згасло, не розповзлась пітьма,
Бо полум’ям позначений шахрує з багатьма.

Те зло чіпке і сильне, міцніше аніж сталь,
Розіб’є воно вщерть смарагдовий кришталь.

Підступно і зрадливо лунає його крок,
Помститись йому прийде Володарка Зірок.