Білий вовк

Він…
Плечі могутні сховав під плащем,
І кольчугу змінив на сорочку,
Жив…
В гармонії з вітром і з вогнем,
Природу полюбив непорочну,
Стоїть…
Дім деревʼяний у темному лісі,
Похмурий, як вовче лігво,
Він…
Вже не залежить від бісів,
Ходить і дихає вільно…

Вовк самотній,
Місяць повний не зустрічає…
Та рвуть спогади памʼять…

Він колись з мечем танцював,
Серед стріл ворожих і вогню,
Один серед всіх виживав,
На круглу молившись зорю,
Сила самотнього дикого вовка,
Очі, що жовтим світлом горіли,
Людина і звір- межа тонка,
Погляд!
На ворогів зголоднілий!

Очі жовті!
Тихий оскал і гарчання…

Він вовк самотній серед лісів,
Його шлях це крик серед тиші,
Колись амулет на шиї висів,
Навіки в памʼять зашиті,
Спогади предків і оберіг,
З головою білого вовка!
На шиї!
Амулет-оберіг…

Лісом повзе сивий туман,
Дерева і спогади він покриває,
Заснути не може від шрамів і ран,
Кров у жилах його не стихає,
Сидить в роздумах біля багаття,
Всередині буря та ззовні спокійний,
Родове згадав він прокляття,
До смерті на вовка буде подібний!

Очі, нюх і тиха хода,
І сила, як у білого вовка!

Він вовк самотній серед лісів,
Його шлях це крик серед тиші,
Колись амулет на шиї висів,
Навіки в памʼять зашиті,
Спогади предків і оберіг,
З головою білого вовка!
На шиї!
Амулет-оберіг…

Порушена тиша і спокій,
Він запах крові почув,
І засяяв його амулет…

Туман приховав двох людей,
Що наживи шукали легкої,
Воїн-вовк не чекав на гостей,
Але знає!
Шукають монети дзвінкої.
Їх шлях в туман, серед ночі,
В його темну, далеку хатину,
Розбудили інстинкти всі вовчі,
Ці гості сьогодні загинуть!

Під корінням великого дуба,
Їх кості знайшли собі спокій,
І прокинулось древнє,
Прокляття білого вовка!

Був вовк самотній серед лісів,
Його шлях був крик серед тиші,
Колись амулет на шиї висів,
Навіки в памʼять зашиті,
Спогади предків і оберіг,
З кістки білого вовка!
На шиї!
Амулет-оберіг…
Ліс покидає…
Тінь самотнього вовка…