Чи скажу багато вам люди Вайтрану?
Підкиньте полінця в вогонь, меду в роги,
Пісня моя, буде про Довакіна й Серану,
та як відважні герої ельфів сніжних знайшли
рулети солодкі лиш бережіть,
Бачив я тут, як в каптурі злодій біжить,
чи вряує нас стомлений вартовий?
Гей трактирниця, і йому меду налий.
В печерах забутих, фалмерів з самого дна,
двоє відважних проротво давнє вело,
Алдуїн почека, вийшло вперід – ночі дитя
світу знову іклом погрожує темнеє зло.
Двоє героїв, здається два різні світи,
криком ясним фалмерів, він в боки розкида,
блискавка з рук діви воїтельки лунко зліта,
мить, і печера пуста, далі долина чека,
Не злічити боїв, не злічити ризику й слів,
двоє далі вперто ідуть, за Скайрим,
не скажу я вам, чи було це дуже багато так днів,
та як будете бачити їх ранком ясним,
Ви меду налийте, ви пісню співайте,
хоробріть героїв ви прославляйте,
чи знаю багато? Чи скажу я все?
о ні, бо героїв, і далі дорога пригоди веде…

Нпогана пародія на Скайрим, але і ритм хаотичний, і ознак фнтезі немає