Стартап

— Сильно хвилюєшся? — спитав Хур. Айя тільки поглянула на нього із засудженням, мовляв, зовсім ідіот такі очевидні речі питати, чи як? Звісно, вона хвилювалась.
— Та все добре буде. В тебе чудова презентація. Ти їх всіх порвеш!
Хур підхопив останню моду і замінив голову своєї антропоморфної оболонки на голову гігантського медоїда. Виглядало імпозантно, але мовний апарат трохи збоїв у бік гаркавості. Тож звучав Хур на манір: “та вше добже буде” і це було, разом зі звичкою говорити швидко, досить потішно. Він звісно теж був на нервах і виражав це по своєму, викроковував туди і сюди коридором. Навіть Бао, які вони вже були флегматичні і то почали нав’язливо чухати лусочки на зап’ястках.
Всі троє стояли посеред коридору Старої Зеленої Вежі, що була своєю чергою частиною Міжсвітового Вищого Колегіуму, а навколо них швендяли туди і сюди найрізноманітніші представники племен янгольських, демонічних, стихіальних, асуроподібних і ще, Архонти відають, яких. Якщо узагальнити, то були то все надприродні сутності з десятків сотень матеріальних світів. Згідно місцевого звичаю, всі вони були втілені в тіла більш чи менш антропоморфні, але звісно кожен перший намагався свою оболонку “по-дизайнерськи модифікувати”, додаючи химерних зовнішніх деталей чи додатковий функціонал. Це було одночасно даниною моді, питанням ідентичності і демонстрацією професійних компетенцій. Стихіалі, як от Бао, додавали до свого вигляду якусь вказівку на рідну стихію, духи зі схильністю до фізичної інженерії регулярно намагались спроектувати повнофункціональні крила для антропоморфного тіла (майже неможливо або дуже дорого!), а схильні до гіперсексуалізації сукуби чи інкуби вправлялись у підкресленні вторинних статевих ознак.
Але Айя зараз не мала охоти розглядати строкатий натовп, та і сама була вбрана підкреслено формально. Суворі, злегка загострені риси обличчя, астенічна тілобудова, редукована міміка, ніяких фривольних хвостів чи різноколірних райдужок. За кілька хвилин вона мала зайти в одну з авдиторій і там презентувати перед спеціальною комісією свою Модель. Те, над чим вона працювала останні кілька років, виплеканий шедевр психоісторичної інженерії та морально-релятивістської механіки. Принаймні, вона сподівалась, що шедевр. Все залежало від того, чи погодиться з цим комісія.
— Не накручуй себе, чуєш? — Хур заспокійливо поклав руку їй на плече, — тобі просто треба піти туди і розказати їм яка ти крута, от і все. Ми репетирували це багато разів. А потім ми отримуємо висновок і сьогодні ж подаємо заявку на антропоморфінг планети. Я вже все оформив, залишається тільки цей останній висновок комісії. — Хур знову почав нервово ходити колами, а його пухнасті вуха кумедно посмикувались, — Якщо вони визнають твою модель перспективною (а вони не можуть не визнати, бо вона, присягаюсь шмарклями Абсолюту, перспективна!) то ми отримуємо дозвіл без проблем. А далі робимо цей проект, потім масштабуємо і вуаля — от ми вже зірки міжсвітової торгівлі планетоїдами!
Бао видали щось мелодичне та булькітливе, що мало виражати доброзичливу іронію. Вони чудово володіли загальноприйнятою єнохіанською коли мова йшла про щось конкретне та раціональне, але їхні емоційні реакції більше нагадували про лісовий струмок, гейзер чи клепсидру. Але Айя та Хур давно вже навчились розрізняти такі речі.
Всі троє витратили кілька останніх років свого існування (навчальних років звісно, жодні інші в локальному просторі Колегіуму не були актуальні) на цей стартап з планетарної антропоморфізації і були, так би мовити, в одному човні. Бао уважно подивились в очі Айі та кілька разів поплескали себе по жабрах, мовляв, не забувай дихати, для цих оболонок то важливо.

Айя зробила кілька глибоких вдихів та видихів й штовхнула двері. Зайшла, високо тримаючи голову, в руці тримала теку з текстом доповіді. В центрі авдиторії була старомодна кафедра для доповідачів, а під стелею (сім метрів!) поволі левітували п’ять зручних крісел, в кожному з яких розмістився професор. Одну зі стін заміняло панорамне вікно від підлоги до стелі. За вікном був світанок і незчисленні порошинки танцювали у сонячних променях. В локальному просторі Колегіуму завжди був світанок, вважалось, що це створює необхідний настрій.
Вона стала за кафедру і обвела поглядом комісію. П’ять пар очей уважно дивились на неї. Можливо навіть більше, Айя не була впевнена, що правильно розпізнала точну кількість очей професора Фалашоу.
Вирішила зосередитись на тому, з присутніх, кого вона хоча б знала особисто. Ось він у другому кріслі справа, Григір Чорножук, один з найексцентричніших математиків Континуума, штатний професор кафедри психоісторії та безпосередній науковий керівник Айї. Принаймні він точно буде на її боці, щоб не сталось, адже Модель була в якомусь сенсі і його проектом також.
Пан Чорножук був вбраний у класичний вельветовий піджак з заплатами на рукавах, окуляри у металевій оправі, акуратно підстригав борідку і в цілому виглядав як найтиповіший професор, якого тільки можна собі уявити. Хіба настовбурчені вуса натякали на певну ексцентричність.
Він підбадьорливо посміхнувся до Айї і підняв руку, привертаючи увагу інших членів комісії.
— Прошу вітати пані Айне Селенці та її презентацію на тему: “Використання трьохтактного арканотехнічного рушія для стабілізації популяційної динаміки при антропоморфінгу”. Прошу, розпочинайте як тільки будете готові!
Істоти в інших кріслах також заворушились, готуючись слухати. Завдяки “попередній розвідці”, яку провів Хур, Айя знала чимало про інших професорів також, але наживо бачила їх вперше.
Центральне крісло (якщо можна було говорити про якийсь центр серед хаотично левітуючих об’єктів) займав професор Офія. Його незмигний погляд старого рептилоїда був сповнений нудьги та зневаги, принаймні так здавалось. Він і був, власне, старим рептилоїдом, хижим, злим та небезпечним. Принаймні, для її академічної кар’єри стовідсотково. На рукавах його бездоганного чорного костюма-трійки поблискували золоті запонки.
Третє крісло займала професорка Сіромох. Ця, втім, здавалось, чудово обійшлась би і без додаткових меблів, її напівпрозоре тонке тіло виглядало настільки невагомим, що либонь могло б ширяти під стелею і саме по собі, на самих повітряних потоках. Пані Сіромох мала належну академічну класифікацію але відома була перш за все як поетка-сюреалістка. Айя пробувала зазирнути у її віршові збірки, як і в наукові статті, але не подужала жодних. Вони, втім, не надто відрізнялись.
Айя увімкнула проектор і на стіні позаду неї з’явився перший слайд презентації. Це був дуже простий малюнок: рівнобічний трикутник і в кожній з його вершин розміщена кольорова куля, відповідно чорна, червона і біла. Кулі були підписані як Таємне Братство Один(Б1), Таємне Братство Два(Б2) та Таємне Братство Три (Б3).
У четвертому кріслі сидів згорбившись професор Фалашоу. Вдягнений у щось чорне та аморфне, що так чи так не могло приховати уламки скалічених крил. Ніхто не знав причин з яких професор Фалашоу продовжував роками носити цю оболонку, ніхто не знав обставин за яких він втратив крила. Втім, всі сходились на тому, що він цинік і не надто симпатизує проектам пов’язаним з використанням людей. Що віддає перевагу роботам або інсектоїдам.
У кріслі під номером п’ять згорнулась клубком жінка з лев’ячою головою у бузковій піжамі. Айя нічого не знала про неї, навіть імені, в цьому випадку “розвідка” Хура дала збій. Бачила, що жінка мружиться трохи сонно і сподівалась тільки, що це ознака доброзичливості.

Айя кашлянула.
— Вітаю, шановну комісію! Як люб’язно зазначив професор Чорножук, йдеться про рушій, точніше про теоретичну модель рушія…
— Тобто ви ще проводили польових досліджень? — запитала жінка з лев’ячою головою.
— З очевидних причин, пані професорко. Практичний антропоморфінг планети це дуже дорого. Але я ретельно прорахувала всі сценарії в обчислювальному… — Айя на мить замислилась, наскільки близьким буде для членів комісії використання терміну “комп’ютер” і вирішила ризикнути. — прорахувала всі сценарії в комп’ютерній симуляції. Потужність симуляції чотири метакубіти, алгоритмічне покоління “дельта”.
Вона побачила як як пані Сіромох незадоволено скривилась. Ну звісно, ця принципово зневажала числові методи в математиці, як надто грубі, віддаючи перевагу чистій логіці.
Втім, жінка з лев’ячою головою кивнула схвально.
— Прийнятно, продовжуйте. І до речі, я не професорка.
“Та хто ж ти, курво, така є і звідки взялась?” — дуже хотіла спитати Айя, але звісно промовчала. Натомість спробувала повернутись до заготованого тексту доповіді.
— Антропоморфінг в чистому лінійному вимірі є найефективнішим з відомих нам способів одухотворення необробленої матерії. В середньому цілеспрямований та навчений гуманоїд може перетворити квадратний кубометр щільної матерії на аналогічний об’єм уявного простору приблизно за 27 на 10 в мінус п’ятнадцятому від повного оберту Чумацького Шляху.
Професор Фалашоу тяжко та сумно зітхнув. Дещо демонстративно. Він навіть не мав говорити цього вголос. “А де ж ви люба моя бачили ідеально лінійний антропоморфінг? Чи цілеспрямованих гуманоїдів?”
Айя продовжувала.
— На жаль, саме ті якості, які роблять гуманоідів настільки ефективними (неконтрольована жага до розмноження та бажання домінувати у соціальній групі!) також сприяють виникненню певних… кхм… труднощів у стабі…
— Називайте речі своїми іменами, — голос професора Офії звучав як скрегіт заіржавілого механізму, — популяція гуманоїдів без належного зовнішнього управління придатна хіба до якнайшвидшого самознищення. В природних умовах гуманоїд проводить в стані належного зосередженого одухотворення хіба одну десятитисячну від свого сміховинно короткого життя. І це попри те, що саме для одухотворення матерії їх колись сконструювали! Але призвести середньостатистичну планетарну екосистему до катастрофи ці милі мавпочки здатні неймовірно швидко. А потім доводиться починати все майже з нуля.
— …
палюча квітка досконалості
нетля не відає компромісів
заіржавілий серп зірок
…
Високий, різкий голос професорки Сіромох луною відбивався від стелі. У Айї сироти пішли шкірою.
— Ви як завжди максимально точно визначили суть проблеми, люба Офеліє. Але ж для того і вигадали психоісторію, щоб належною мірою зводити ці деструктивні ефекти до… кхм… прийнятних значень.
— Ми всі тут на превеликий жаль знайомі з основами цієї наукової дисципліни, — сказав професор Фалашоу і в голосі його чулась незбувна скорбота незліченних обертів, — переходьте до суті. Які саме методи ви збираєтесь застосувати для стабілізації соціальної структури, мила дівчино?
“Ще раз назвеш мене милою дівчиною і я знайду тебе потім, щоб переламати твоїй пафосній оболонці всі сустави на пальцях”, — подумала Айя. А в голос сказала:
— Таємні товариства. І обмежений доступ до ряду просунутих технологій сьомого технологічного укладу.
— Це ж було вже. Намагались не одну сотню разів. — голос професора Офії був сповнений сарказму. — Гуманоїди не здатні довго зберігати таємниці, їх завжди бентежать питання перерозподілу владу. Які б переваги і технології ви не забезпечили правлячій еліті на старті, рано чи пізно вони деградують і будуть зметені натовпом. Або ж вони застосують отримані знання для побудови ідеальної диктатури. В обох випадках все завершується у зростаючій спіралевидно ескалації насильства. А все, що ви їм можете дати з технології буде неодмінно перероблено на зброю. Що вочевидь тільки прискорює самознищення. Сьомий уклад, ви кажете? З цим вони впораються за три своїх жалюгідних гуманоїдних покоління. Це несерйозно.
“А щоб тебе вдавило, стара ящірко. — подумала Айя, — Ти мені даси хоч основну ідею викласти чи ні? Я так просто не здамся.”
— Шановний професоре Офіє, саме цю проблему я і намагалась вирішити, розробляючи свою трьохтактну модель. Як ви можете побачити, вона передбачає наявність трьох незалежно існуючих таємних товариств, кожне з яких володіє лише чітко визначеним технологічним пакетом.
— Трьох? — перепитав Фалашоу. — Я безумовно знаю про двотактні пірамідальні моделі в яких одному таємному товариству доручено контролювати інше. Це частково сповільнює корупцію на ранніх етапах, але по суті нічого не міняє докорінно. Я сподіваюсь ваша модель не є просто трьохповерховою пірамідою, чи не так? Бо механічне нагромадження рівнів ієрархії робить систему крихкою, не даючи жодних конструктивних переваг по суті. Всі ці моделі деградують одна за одною і складаються як картковий будиночок.
Краєчком ока Айя побачила, що жінка з головою левиці уважно слухає. Вона не знала добре це чи погано.
— То якій камінь ви покладете у фундамент? — дуже серйозно спитала професорка Сіромох.
— Не камінь. — Айя сама здивувалась, але вона зрозуміла питання і навіть могла на нього відповісти. — Це щось на кшталт дзиги. Вся суть в динаміці між ними, розумієте? У гуманоїдів шалена динаміка, про це всі пишуть. І вона все швидко руйнує. А треба було перетворити її на фактор стабілізації.
— Я сподіваюсь, ви не маєте на увазі так звані механізми “вільного ринку”, що ніби-то здатні на самоорганізацію? — уточнив професор Офія.
— Звісно ні, це було б абсурдно! — Айя майже розсміялась. В настільки просту мисленнєву пастку вона б ні за що не піймалась. — Але тут є певна схожість. Принцип взаємозалежності. Лишень соціальні процеси тут не хаотичні, а певним чином зрежисовані. Бачте, кожне з товариств має обмежений набір технологій, я вже казала. Для робочої моделі це були інформаційно-психологічні технології, фізико-технічні та медико-біологічні. Легко бачити, що вони потребують одне одного навіть для підтримки базового функціонування. Кожній з цих груп є що взяти і є що запропонувати іншим.
— О, тепер я бачу. — професор Фалашоу кліпнув сімома зі своїх тринадцяти очей. — Так, це могло б спрацювати, якби ви мали справу з бджолами. Чи з кимось ще настільки ж еусоціальним. Але гуманоїди… Вони занадто прив’язані до ідеї домінування на біологічному рівні. Рано чи пізно з’явиться хтось, хто захоче сконцентрувати у своїх руках доступ до всіх ключових технологій, про які він знає. Збере десь в таємному сховку ренегатів з усіх трьох товариств і почне свій “шлях до світового панування”. Вони завжди закінчують саме так, як це не сумно. Органічно невдатні до розумної кооперації. Ніби щось в них фундаментально зламане.
—…
птаха бачить цикаду
і не бачить кота
як тут не втратити людяність?
…
Професорка Сіромох говорила майже пошепки, але її всі почули.
— Розумієте, вони і не мають бути налаштовані на кооперацію, — Айя вже перебувала на межі істерики, але твердо вирішила викласти все до кінця, — до того ж це ніяка не піраміда. Тут немає однозначної вершини і тому кожне з цих таємних товариств вважає, що саме воно знаходиться на вершині. Візьмемо для прикладу Б1, фізиків та інженерів. Вони очевидно знають про існування інших двох товариств. Товариство Б3, інформаційників, вони сприймають як більш примітивних істот, яких вони мають захищати, ставляться до них дещо зверхньо. А от Б2, біотехнологів, вони сприймають вкрай серйозно, як потенційну загрозу. І бачать свій святий обов’язок, в тому щоб їх контролювати. Провадити проти Б2 змови та заколоти і все в такому ключі. Але ж самих себе вони в обох випадках бачать як домінуючу соціальну касту. На вершині світу вони бачать своє власне товариство. А тепер що станеться, коли ми повернемо трикутник?
— Ми побачимо, що Б2 так само бачать себе як володарів світу, Б1 як тупуватих підопічних, як займаються дурницями та потребують захисту, а Б3 як небезпечних пройдисвітів, яких треба ретельно контролювати. — Жінка з лев’ячою головою позіхнула, — Після цього ми робимо ще один оберт і замикаємо коло. Що ж, принаймні це дійсно оригінальна ідея. Ви кажете, що зробили всі розрахунки?
— Так, пані.
Професор Офія видав якийсь нерозбірливий звук, схожий на сичання, але нічого не сказав.
Айя відчувала себе майже переможницею. Вона продовжила:
— Біотехнології сьомого укладу легко дозволяють контроль народжуваності, але ще не дозволяють серйозних модифікацій свідомості. Так само інженерні компетенції дозволяють уникати енергетичних криз і при тому космічні подорожі залишаються недосяжними. Психотехнік та соціальних інститутів вистачає, щоб здійснювати кваліфікований відбір до товариств тих гуманоїдів, що мають амбіції. При тому ніхто не розвиває технології, бо всі зусилля залишаються спрямованими на контроль. Бачите, кожна група впевнена, що саме вони головні і мають докладати всі сили, щоб втриматись. А також щоб бути хорошими правителями та ніколи нічого не змінювати в поточному світоустрої. Ніхто з тих, хто досить амбітний не відчує себе знедоленим чи пригнобленим. За розрахунками подібна система може працювати автономно тисячі локальних обертів планети. І звісно ж більшість населення просто насолоджується стабільністю. А на дозвіллі практикує різноманітні мистецтва і духовні практики. Що власне нас і цікавить!
Можна купити за безцінь порожню планету, тоді заселяємо її розумними гуманоїдами, а за якийсь час просто прилітаємо і знаходимо нашу планету цілком перенесеною в астральний вимір. А на такі речі завжди знайдеться добрий покупець.
— Але ж гуманоїди, як і всі біологічні, дуже велике значення надають… кхм… статевому паруванню. Генетика, ви розумієте. Що станеться, коли представники різних ваших таємних товариств, як би це сказати… спаруються? Чи не зруйнує це вашу гіпотетичну рівновагу?
— О, це могло б бути проблемою, але ми… наша команда, я хочу сказати… ми вже маємо рішення. Бао, вони молекулярний біолог, дуже талановиті. Мають запатентовану технологію того, як спроектувати трьохстатевих гуманоїдів. В повному сенсі трьохстатевих, тобто для зачаття потрібні всі троє. І кожне з товариств приймає до себе лише осіб певної статі. Тож ми маємо ще додаткову гендерну солідарність на додачу до цехової. А до того ж кожне домогосподарство відтворює суспільну модель у мініатюрі. І ніяких суперечок про те, хто в домі головний. Бо очевидно кожен думає, що головний.
Запала тиша.
Всі п’ятеро дивились на Айю, але та не мала більше що сказати. Звісно, модель також включала ряд складних математичних формул, більше того, знайти всі ці формули (які описували конкретну архітектуру вказаних таємних товариств) і було основною частиною наукової роботи. Але наразі було важливо, чи повірять вони в саму ідею.
— Ну що ш-ш-ш-ш, це може спрацювати, — сказав нарешті професор Офія.
— Єдиногласно, — проспівала професорка Сіромох.
Тоді Айя зрозуміла, що на цьому етапі все для неї закінчилось добре.

На святкування вони звісно вибрались у “Ієрофаній” — це був їх улюблений бар в усьому локальному часопросторі Колегіуму. Бар був зроблений у архаїчному стилі, умовно фентезійному, з масивними дерев’яними столами і кріслами, з різбленням по сволоках і та в’язками домашньої ковбаси по гвіздках (ніхто ту ковбасу звісно і не намагався їсти, бо вона перетворилась у скам’янілість ще бозна коли). Напої, втім, подавались у посудинах золотих, срібних та кришталевих, а деякі зразки бокалів видавались виточеними з цільного смарагда чи то пак сапфіра. Та і деякі інші елементи декору здались би корінним мешканцям гуманоїдних світів недоречно розкішними, як на студентський бар. Але нікого це звісно не хвилювало. Дорогоцінні камінці тому і дорогоцінні, що прикольно виблискують у сяєві свічок, ото і вся з них користь.
Айя якраз розглядала як світло химерно мерехтить на огранених боках її смарагдового фужеру. Червоне вино виглядало крізь камінь майже чорним. Втім, це був вже четвертий фужер і вона відчувала як нарешті залишки нервової напруги залишають її оболонку та її свідомість.
Хур та Бао звісно сиділи поруч. Хур посьорбував з простого глиняного пивного кухля щось медове і не надто міцне, а також не відводив очей від персонального транспланарного комунікатора. За останні пару годин він встиг офіційно затвердити схвальний висновок комісії, внести його у сотню галактичних реєстрів і навіть забронювати контракт на придбання потенційно придатної до антропоморфінгу планети.
Тож тепер просто посеред їх стола красувалась точна голографічна проекція у вигляді невеликої сіро-блакитної кульки.
— Уявляєте, я знайшов варіант де є не тільки клітинне життя, а навіть киснева атмосфера в початковій стадії. Менше роботи!
Бао щось задоволено пробулькали. Вони вдихали і видихали ароматний дим через якусь подобу бонгу, витесаного з цільного шматку гірського кришталю. Клуби диму окутували голограму, ніби додаткова атмосфера.
Айя дивилась на планету, на їх майбутню планету і бачила, що та прекрасна. А колись, їх зусиллями, стане ще більш прекрасною, коли тисячі поколінь поетів, живописців, архітекторів та містиків вимріють, виплекають кожен її куточок у своїй уяві. І тоді одного дня відбудеться Великий Перехід і цей чудовий блакитний світ зникне з усім, що в ньому є з матеріального світу назавжди і виникне в світі духовному чи пак астральному. Так само як колись, багато обертів галактики тому змінив свій спосіб існування і світ Колегіуму, в локальному часопросторі якого вони зараз знаходились.
І цей новий світ, згідно всіх галактичних законів, буде повністю належати їм трьом, тож його можна буде легко, наприклад, продати. Якийсь середнього достатку клан дрібних божеств із задоволенням купить щось подібне під житло. Але це все звісно відбудеться не дуже скоро. Айя подумала, що колись буде щиро сумувати за цим світом і його гуманоїдними мешканцями. Подумала, що можливо навіть особисто розповість деяким з них про реальний стан справ. Просто щоб розважитись. Створить ще одне таємне товариство, тільки без жодної практичної користі. Можливо їй просто подобається створювати таємні товариства. А може і не варто такого робити. Зрештою, це все буде ще не так швидко, спочатку треба налаштувати базові екосистеми. Ще є вдосталь часу, щоб помріяти.