Мавка лісового серця

У лісі, де світло ховається в тіні,
Мавка жила, дух природи єдиний.
В її руках — сила джерел і вітрів,
А навкруги чарівний спів голосів.

Якось до лісу чужинці зайшли,
Скарби таємні у ньому знайшли.
Шукали джерело, що час зупиняє,
Та ліс їхні плани відразу читає.

Мавка тихо зняла свій вінок,
І ліс пробудився, мов давній порок.
Дерева й коріння рушили в бій,
А ворог ступив у тиші глухій.

Коли ворог утік, в тиші вона
Прошепотіла: “Природа жива.
Цей світ буде вічним, поки серця
Навчаться любити душу життя”.