Небо в воді — суцвіття маленьких плям,
Серед яких найбільша — старенький човен.
Скільки разів в об’єктиви камери потрапляв
З просмоленим дном човен містичний чорний.
Скільки до неба здійснив він вночі переправ,
Скільки просилося, за хабар, щоб узяв без черги.
Найсміли́віші душі пускалися часто вплав,
Але їх повертали на берег громи й коче́рги.
Кажуть, у цій воді заборона купатись давно.
Кажуть, тут навіть не водиться зараз риба.
Ніхто і ніколи не зміг тут відчути дно.
Хранитель води людям являється гри́бом.
Небо в воді — суцвіття інших світів,
Серед яких єдине для всіх — лиш небо.
Усміхається загадково сонце темній воді.
Човняр кладе ятер триби людські й потреби.
Можливо, є грішки, але, як на мене, сильний вірш, як за змістом, так і за будовою, рими не квадрати.
Красиво, тепер знову хочеться дивитися на велику воду вночі і на небо в ній
Непогано