Верховна Жриця

струшуючи попіл від цигарки
розібравшись зовсім догола
я в десятий раз тасую карти –
хочу переграти свій розклАд
цятка свічки блискає в зіницях
в склянці мліє суміш із отрут
золотава посмішка лисиці
раз по раз злітає з моїх губ
із під пальців сипляться аркани
стукаються кубки об мечі
коливання ніжності і драми
тягнеться до позначки межі
Місяць опускається все нижче,
серпиком торкаючись до стін
на розлогі вигини обличчя
капає молочно біла тінь
падає на стіл Верховна Жриця
зірка сяє в мене на чолі
і стиснувши у долонях Місяць
засинаю я в його теплі