видих

Я із твого коріння
звила собі гніздечко.
В ньому одвіки тепло
між тектонічних течій.

Я тебе теж зігрію.
Вже прочуваю сонце.
З тебе черпаю стронцій
тисячну днину в році.

В мене ядро гаряче —
повне кохання серце.
Лава моя несеться
артеріальним плесом.

Я не спинюся, радше
зойком в тобі розтану.
Рани мої останні —
в грудях твоїх, коханий.

Видих огненний. Вирва.
Міцно трима коріння.
Милий, єдиний, рідний,
як же нам двом зігрітись.

…

Сину! Злітай над миром.
Дихай глибоко, певно.
Жертвенність недаремна.
Хронь охрооке плем’я.

В серці своїм прийми нас,
велете наш, шарканю*.
Жеврій, як клич вулканів,
гордо та нездоланно.

04.01.2025

*шаркань – дракон, триголовий чи якийсь iнший змiй