Вільний Ворон

Темні очі, ікла-нóжі,
Погляд, стриманий завжди.
Йде юнак по полю рожі,
Йде нізвідки в нікуди.

Сива прядка, сильні руки,
Напівлати дзеленчать.
Пісню крячуть чорні круки,
Лиш його вуста мовчать.

Тихий поступ, меч примарний,
Плащ, темніший за смарагд.
Захід сонця – мед янтарний.
Почався останній акт.

Ворон, вільний від громади,
Не чекаючий порад –
Він в бою шука розради,
Мов герой старих балад.

Ту, що носить перстень парний,
Захищатиме життям.
Тільки шлях занадто хмарний,
Щоб іти за почуттям.

Як герой він бився й б’ється,
Як герою й помирать.
Лиш душа на волю рветься
Й хоче щастя пам’ятать.