Крилом жар-птиці

Щаслива людина живе,
у світі, де зорі кружляють,
дерева шепочуть слова,
а духи природи співають.

У небі літає жар-птиця ясна,
її крила — вогонь і відрада.
Зима наступає, мов тінь холодна,
і серце стискає досада.

Магічний той світ — це тепло і життя,
де кожна істота до сонця звертає.
Але лід, наче сутінь, стискає серця,
і їхня надія поволі згасає.

Аж тут з’явилась людина одна,
із світу простого, без див.
В її душі ніби весна,
а в очах — таємниць відблиск жив.

Її покликав спів жар-птиці,
її тягнув той світ живий.
Вона торкнулась морозниці,
і враз відкрився шлях новий.

Розтанула крига, і сни ожили,
Дерева шепочуть їй вдячні хвали.
Жар-птиця злетіла, як промінь ясний,
Зима відступила, здалася весні.

Людина злилась із плином буття,
Її серце палає, мов промінь життя.
Де холод зникав, гасивши красу,
Там магія знов розцвіла у росу.