Володар Снів мені навіяв сагу
Про велетнів Землі Вечірніх Гір
Про гіркоту поразок, славу та звитягу
Про мрію, що поглинув крові вир
Володар Вітру взяв мене з собою
За обрій, у чарівний дивний світ
Де долі шукачі помірною ходою
Долають чари швидкоплинних літ
Нестримама Сила у золоті Серця
Розкриє секрет Сивих Скель
Ламаючи брили, крізь сон розіллється,
Мов стогін забутих пісень
Володар Мороку подарував видіння
Як світ порунув в темне небуття
Де Слово лиш, як пристрасті веління
Палахкотить на межі забуття
Початок дуже непоганий, а потім так, ніби, автор дуже швидко обрізав і не вчитав до кінця.
Дивно й цікаво, але так ніби не завершено