Oсь край світу, де якраз,
Багато сотень літ
Тримав громадище Атлас
Плечима небозвід.
– Три яблука, – Атлас сказав, –
Вам треба до зарізу?
То ти потримай небеса,
Я в райський сад залізу!
Коли Атлас відвідав рай
І повернувся до Геракла,
“Тримаєш небо? То й тримай!” –
Він безсоромно гаркнув.
“Погані справи, не кажи!
Тож так мені і треба!
Але посунути допоможи
До середини небо!”
І ще не встиг Атлас підняти
Небесні зводи вгору,
Як наш герой – чого чекати? –
Вже рушив у дорогу,
І ось столиця накінець,
Цар вийшов за ворота:
“Приніс? Ну, ти і молодець!
Візьми їх за роботу!
Ти вільний!” – Добре, царю! –
Герой встиг відказати
І знову він пішов до раю,
Щоб яблука віддати.
👍
Цікаве поєднання грецької міфології та християнства, але гарно
Щиро дякую, ДЕМІ, за позитивну оцінку обох моїх творів. Мав би за приємність зачитати і Ваш твір. Думаю, що буду приємно вражений.
Контра спем сперо, а, можливо, з надією…