По хмарам

Легка стопа кидає погляд вгору,
Летить, немов, та на вітру.
Тримає так, і не тримає зовсім.
Я, ніби, падаю.
А, ніби, я лечу.

І жити хочеться повільно,
Побачити себе ще раз.
Я знаю, що час,
Він — швидкоплинний.
Та забуваю повсякчас.

Сердешні справи не розтануть.
Не має місця їм в житті.
Вони живуть і помирають,
Як сухоцвіти на столі.

І от, я знову повернулась.
Тут, я відчуваю, що живу.
Якби могла я знов заснути,
І спати так, як наяву.

Далі буде…