Легка стопа кидає погляд вгору,
Летить, немов, та на вітру.
Тримає так, і не тримає зовсім.
Я, ніби, падаю.
А, ніби, я лечу.
І жити хочеться повільно,
Побачити себе ще раз.
Я знаю, що час,
Він — швидкоплинний.
Та забуваю повсякчас.
Сердешні справи не розтануть.
Не має місця їм в житті.
Вони живуть і помирають,
Як сухоцвіти на столі.
І от, я знову повернулась.
Тут, я відчуваю, що живу.
Якби могла я знов заснути,
І спати так, як наяву.
Далі буде…

Тут відкритий фінал не доресний
Також присутні росіянізми, особливо щодо відмінків