Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,
І соловей пісень співає.
А молоденька наша мати
До столу радо закликає.

Борщу вже зранку наварила
І всім насмажила котлети.
У неї неймовірна сила.
А тато здавсь мені атлетом.

Лиця ще не торкнулись зморшки,
Не обжилися сивиною.
Побути хочу з ними трошки.
Такі вони щасливі двоє!

Сестра на ровері гасає,
І зовсім ще вона маленька.
Співаєм ідучи до гаю,
Така прекрасна моя ненька.

Нічого більше я не хочу,
Як в унісон співаю з нею.
Розплющила зненацька очі:
А то лиш сон, що зник з зорею.

І досі наче відчуваю
Матусі рідної обі́йми,
Неначе ще вона співає,
І не прийшли до нас ще ві́йни.

Та зник зі сном садок вишневий,
Хрущів із вишнями немає,
Блищить світанок знов рожевий,
І залишилась знов сама я.

Така сумна, тужлива драма.
Куди ж ті сльози вже подіти?
Тепер сама уже я мама,
І тут прокинулися діти…