АВТОКЕФАЛІЯ

“Наступного тижня особливих змін на валютному ринку не передбачається. Головні причини курсової стабільності полягають у потужній фінансовій допомозі нашій країні з боку іноземних держав, контрольованій інфляції, скороченні попиту на готівкову валюту. Крім того, стабільність курсу “триматиме” поступове зростання ваги готівкової гривні – як перестороги громадян на випадок можливих тривалих у часі блекаутів…”
Вибілений світ підсвітлює морок блекауту. Монохромність, де все чітко розділене на чорне і біле. Падає посічений сніг, лягає на голе віття пухким хутром прийдешнього грудня. Світло, написаний валютний прогноз для ЗМІ на перший тиждень грудня в очікування нових ракетних обстрілів. Робота на аутсорсі в умовах війни і зими.
Друга закинули під Бахмут. Написав вчора пізно ввечері. Ніби нарешті видали комплект зимового однострою. З Херсону на Бахмут у незагоєне пекло, у виразку війни останніх кількох місяців. Зв’язок не тривкий, пише, коли є нагода. А я працюю на відстані офісів, у своєму закапелку зі ста літрами води, ящиком тушкованки, кількома кілограмами яблук, запасом батарейок, туалетного паперу. Спостерігаю, як автобуси замінили тролейбуси. Як мигтить круп’я світла від перехожих у вуличному мороці. У теплих в’язаних шкарпетках пишу собі, що “у першій половині грудня курс долара знаходитиметься вже у своїх звичних межах”. Поки є світло.
Прогнози, як гороскопи, що пишуться знічев’я в проміжках між вимиканнями світла. Хтось у них вірить. Позирати на сніг, вигадувати нові “тенденції”, згадувати передноворічні відчуття, яких тепер катма. Сніг вибілив хідник. Долар втримається звичної позначки. Стабільність на валютному ринку.
“Важливим на наступному тижні також стануть поведінкові тенденції громадян напередодні передсвяткового періоду. Щорічно активність на валютному ринку саме в грудні була в середньому на 30% більшою за інші місяці року. Цілком природно, що це “тиснуло” на курс валют. Ми припускаємо, що цьогоріч ситуація може дещо змінитися: через певну невизначеність щодо енергозабезпечення, переважна більшість громадян може скоротити свої щорічні святкові витрати, відмовиться чи відтермінує на певний час вкладання коштів у валюту, натомість зберігаючи певний запас готівкової гривні. Така ситуація може стати додатковим важелем стабільності на валютному ринку…”
Фарш криги, солі й піску. Товчена суміш свідомості: страхи, відчай, марева. Падає дрібний сніг, наново вибілює довкілля. Цедра в зимовій каві. Табличка з новим зимовим меню. Зазублені відчуття нової зими з новим прогнозом курсу валют. Не те, щоб дуже петрав у фінансовій справі. Але вигадливий, можу писати гарні тексти, там, де доречно, всіяні влучними метафорами. А ще за це добре платять в умовах війни. Автокефалія нової доби: спостерігати за ритмікою снігу, відчувати його пульс і побіжно вигадувати новий валютний прогноз на наступний тиждень. Платять.
Кілька років повз. Ніби й не було їх. Донька вже студентка, вчиться на маркетолога. Майже повнолітня. Змінив з десяток клієнтів, працюючи на аутсорсі. Спогади запхав подалі, вже не й не знаєш, чи то було насправді, чи їх підсунув вигадливий мозок. Мій військовий квиток досі у військкоматі. Затребувана спеціальність – військовий психолог. Завжди напоготові, якщо раптом згадають про мене. Визнати, що це може статися будь-якої миті. Натомість маєш інший триб. Життя для виживання, життя в проміжках, коли є світло, коли немає повітряних тривог. Життя в передчутті майбутніх ракетних ударів. Майже дистрес від незнаних жахіть, які відчуваєш нонстоп. Заспокійливий, знеболювальний сніг. Відчуваєш себе молодшим за всіх футболістів, що носяться по полю. Чемпіонат світу триває. Наших там немає. Все, що трапилося за кілька років, втратило будь-яку вартість. Вода, світло, теплі батареї, запас батарейок, води, їжі – ось щось цінне. Якась країна невдовзі стане новим чемпіоном.
“Робота комерційних банків в умовах тривалого блекауту” – новий текст, що буде опублікований в прийдешній понеділок. Гривня зміцніє, бо людям стане потрібна готівка. Майже всі відділення будуть облаштовані генераторами. Курс повернеться на колишню позначку після стабілізації енергопостачання… Меседжі нових коментарів для ЗМІ. Формування громадської думки. “Заспокійливе” на час блекауту. Готую людей до чогось. ‘Life on Mars?’ 1971 року. Разом з Бові втупився в сніг: співає десь за спиною. Він також завжди старший за мене. Дізнатися із соцмережі, що 300 років Сковороді. За кілька днів мої уродини – 45. Не здичавів, не посивів, не скурвився.
“Ви слухаєте спецпроєкт “Радіо Культура” до 300-річчя Григорія Сковороди. В Україні 18-а година…”. Завчасно заряджений радіоприймач на випадок чергового знеструмлення. Слухати розвідку про філософа поки немає світла в монохромному надвечір’ї. Нотатник, повербанк, зарядний пристрій, пачка цигарок завжди при мені. Весь час напоготові. Друг під Бахмутом, Рост, таке прізвисько, ніби його позивний. Дружина із сином десь в Іспанії ще з березня. Вони у безпеці. Самохіть прийшов до військкомату. А потім призов, навчання… Борода із сивим гаптуванням, обвітрене обличчя, приємна посмішка чоловіка з фронту. Коли трапився гіпертонічний криз, то комбат цинічно бовкнув йому: “Інсультники мені тут не потрібні!”, та й відправив на тривале й марудне обстеження, на медкомісію з величезними чергами до кожного кабінету. Військовий шпиталь. З важкими пораненнями поза чергою, тому інколи доводилося по кілька годин чекати на свою чергу. Бойові / небойові. Різні та багато. Так розповів, але без подробиць. Він гіпертонік, це ще змалку. Випили кави в досить прохолодній і майже порожній кав’ярні на Подолі, потеревенили, хоча говорив більше він, бо є про що розповісти. На екранах повтор трансляції якогось футбольного матчу. З динаміків верещали класики світового року. Рост час від часу, впізнавши того чи іншого виконавця, уривав розмову щось на кшталт: “AC/DC! Дуже гучно тут. Так от, на чому я зупинився?…”. Потім кожен подався сам до себе, продираючи ліхтариком смартфону осібну довкружну темінь. Роста не комісували, повернувся, написав про це, як був уже у розташуванні. А потім відразу з-під Херсону на Бахмут. “Дронщик №2” – місце і роль в екіпажі БПЛА. Рокер Рост у піксельному однострої з посмішкою майже голлівудської зірки…
Прогноз валют – жалюгідне втілення таланту заради того, щоб не опинитися у злигоднях. Дрібка таланта, крутійство і вигадливість в поводженні зі словами – ось що потрібно для роботи. Замість віршів, замість сотень римованих рядків, які зникли, здається, назавжди. Від них лише фантомні відчуття, що раз-по-раз виникають, коли за вікном ряхтять сніжні опади. за видноколом поезії вже ніщо не манячить. Поет-невдаха, чи той, кому не поталанило. Новий валютний прогноз вислав на узгодження через месенджер – кволий інтернет, але вряди-годи пробивається, є шанс вчасно узгодити текст. Перспектива осібного життя залежить від курсу долара. Поки потрібні”мої” прогнози. Невтомно кришиться грудень, заколисує свідомість. Вболівати за Аргентину, бо в них на прапорі сонце. В умовах зими, коли сонця катма. Виписую в нотатник рахунки матчів. Щоб потім складати до купи всі забиті голи і розділити отриману суму на кількість зіграних матчів. Щоб вивести середню кількість голів за кожну гру. Дитяча звичка, якої не позбувся за довгі роки життя. У кожного, певно, є свої автокефальні звички й уподобання у велелюдному знесвітленому місті… без віршів.
“Кожен день війни – це нові загрози і виклики для України, це випробування на стійкість економіки. Крім того, кожна нова масована ракетна атака, як це сталося 5 грудня, чинить певний психологічний тиск на суспільство. Але не факт ракетного обстрілу, а саме його руйнівні наслідки, можуть дещо вплинути на валютний ринок. Зокрема ймовірний тривалий блекаут може тимчасово збільшити роль готівкової гривні. Відповідно гривня до поновлення стабільного енергозабезпечення може “зміцнити” в межах 2-3% (до 39,5-40 грн / $)”…
Повітря, земля. Вишкіл самокерованого життя. “Розумне”, із самонаведенням. Життя – високоточна балістична ракета “Х-101”. Повторює обрис життя завчасно запрограмованою траєкторією. Не лише гравці на полі, а й Бові завжди старший за мене. Ладнати з собою, з Бові та всіма футболістами на ЧС, порозумітися з долею, що тимчасово вмонтована в графіки… світла. Попросити у нового 6-грудневого Миколая натхнення, віршів, якщо він не скнара. Після доби з черговим обстрілом.
Тинятися посеред простору й часу, щоб ніколи не наздогнати власні запилюжені мрії. Майже 45 постійного вишколу: не спаскудився, не змарнів, не збожеволів, не помер за станом здоров’я чи від якоїсь придибачки. Не представився через вдале втілення суїцидальних нахилів чи від аскези в часи безгрошів’я. Не загинув на війні. Світ хапав-хапав мене за комір, але не втримав. Чи то я в’юном прослизнув між його втіленим графіком світла. Сковорода.

“Не дали нормально подивитися фінал. Лише перший тайм. Як з’явилося світло, миттю ввімкнув ноут, роздав інтернет зі смартфону і встиг побачити пробиття останнього пенальті! А потім вже переглянув хайлайт: всі голи й небезпечні моменти під час знеструмлення. Супер матч! Справжній фінал! Мессі – бог!”.
Телефонна розмова, луна на всю кав’ярню в ранковому присмерку. Вже набігло батьків, що вже провели дітей до школи. Старші діти гуртуються тут же перед уроками, снідають перепічкою. Головне встигнути взяти американо в проміжку між 8:30 в 8:45 до навали батьків. Все лише за готівку. Столик з розеткою, з’єднати шворкою зарядку зі смартфоном, хоча на індикаторі 84%. Зв’язку немає. Напис на екрані смартфону “Режим літака”. Кав’ярня-булочна. З радіоприймача глухувато лунає Стінг. На вимкненій кавовій машині розкладені дармовис з білим похнюпленим ведмежам, фітнес-браслет, рукавичка з відрізаними фалангами, прозорий лак для нігтів. Загублене школярське причандалля.
“Дєвочкі, мальчіки, хто чекає капучіно маленьке?”, – жінка-бариста середнього віку, що радше схожа на базарну перекупку чи продавчиню з якого “генделика”. Гірлянда з помаранчевих лампочок, що мигтять у такт увімкненої кавомолки від генератора.
“Так, хто слідуючий! Давайте!.. Американо обичний?”…
На ганку біла лискуча кулька у гратчастому вафельному конусі. Звабний малюнок літа. “Виробник щастя”. Все морозиво – 40%. Холодильники у червоних металевих капшуках із зачиненими на замки кришками. Вітрюган своїми звуками нагадує винищувач. Не відомо, наскільки ці звуки схожі. Лише контекст доби без світла. Червоні парасолі над із загнутими крисами над холодильниками з морозивом. Вистріпуються від шумовиння “винищувача”.
Раптом пощезло генераторне світло. Два чоловіка з різних кутків черги гучно проказали: “Бензін закончілся”. Спричинений нервовий регіт, що вимовили одночасно.
Вбиральня. Хлюпнути в обличчя пригощу зимної води. Поглянути на себе в люстро. Трохи додалося зморшок, хоч антивіковий крем діє. Трохи сивини на скронях, але вони поголені, не так впадає в око. Невиспаний. Чи так здається в тьмяному світлі. Жорна журби: на обличчі вираз напруги на межі з пригніченістю. З-за дверей бурмосить радіо, якісь голоси, торсання ручки. Дрижаки гірляндних лампочок. Помаранчевий мерехт. Від лютого свідомо не вживати алкоголю. Вибір без залежності. Синдром відмови, коли не здатен опанувати себе в нових умовах. Чорнявий парубок в окулярах з неохайною зачіскою, на його обличчі біла пляма екранного світла смартфону. Знижка на щасливе морозиво не актуальна. Кавова машина ‘Sanremo’. Зелені серветки, загорнуті в шарудливий папір круасани. Скимлять вхідні дверцята, вгорі калатає дзвоник. До повного зарядження якась дещиця. 16% мають значення навіть в режимі “літака”.