Астральний бій

Руїни церкви – снИва карта,
Ікони поросли плющем,
Та замість служби чутно в арках
Тягучий серця вітру щем.

Неждана постать в центрі зали,
Чорна накидка і корсет,
І тіні всі темніші стали –
Морок свій втілив силует.

Але сфальшовані ці ставки,
Несправжня посмішка-каприз.
Зло добре знає струни слАбкі
І набуло знайомих рис.

Почвари вилізають швидко,
Меча не вистачить на них.
Раптом крізь зарості є видко
Старий церковний жертовник.

Тож пробиваюся крізь хащі,
Активувати джерело,
Проте вівтар є сам пропащий,
Омана сфери, її тло.

Своїм останнім сили кроком
Звертаюся у Неба суть…
І раптом Промінь б’є потоком
Та очищає Світлом путь!

Пробудження бринить у тім’я,
Думки загусли у єлей…
«– О демоне, як твоє ім’я?»
У відповідь – «Я Лорелей».