Розкинув карти запалила свічки ,
Ми вже давно, з тобою не дітки .
А в келиху вина твоя є кров,
Ти пожалів до мене що прийшов !

В губах тримала папиросу,
Магічного немає спросу.
Ти прелетів до мене на космічном кораблі,
Де магія ,фантастіка, і наші сни.

Мій провідник в чарівні всі світи,
Де оргазмічний космос я і ти.
З очей скляних біжить вода,
Спокуси зілля, то а не сльоза .

І флейти ніжно ти торкнувся,
Твій друг мохнатий посміхнувся.
Проклав скрізь руни він до неї шлях .
Таке я бачила у віщіх снах.

Ми сплутати хто дьявол є, хто Бог.
Спокуси відались удвох…
І кров твою я пристрасно так випиваю.
Зубами в щію міцно поринаю!
©Олена Панаріна

Один відгук

Залишити відповідь

0
    0
    Ваш кошик
    Ваш кошик порожнійПовернутись до книжок