Так

Іскра вогненна упала в долоні,
Я піднесу її спалах до вуст.
Далі зігрію ті губи холодні,
Жаром промінним крізь зиму прорвусь.

Я твій дракон, заклинатель природи,
Ти зачарована в кризі княжна.
Маю хвоста, лапи, крила і роги,
Та ідеальних у світі нема.

Скину той плащ, що морозом обшитий,
Сніг розтоплю поцілунком палким.
Голу тебе не посмію лишити,
Мила княжна, лиш мене не покинь.

Слово єдине зрони мені в серце,
“Так” прошепчи і роздрібниться лід.
Спадуть кайдани, нутро одзоветься,
З-під ожеледи проклюнеться цвіт.

Пара бажання заповнить судини,
Іскра вогненна займеться в тілах.
Ну, говори, бо палають вже рими,
Магія ця ж бо таїться в словах.

Губи розкрились двома пелюстками,
Ніжне зронилось, водночас гучне,
І чотирма закрутилось вітрами
Бажане “так” — спалахнуло усе…