Благословення лицаря

«Мій шлях – далекий
За світом – світ» – кажу – й осліп.
Чарівний смолоскип,
вмить запалав з її очей на мить
Її долоні скрізь побиті склом
Перегортаю їх.
Тримаю міцно над своїм чолом
Ті чари лише крихти її очей кришталю
І я закам’янілий таю,
І покотивсь шолом
В повітрі дмухне – «йди!»
І опустила свої руки
А я не йду, я все стою
І я тримаю тії звуки
«Мій шлях – далекий
За світом – світ» – кажу – й охрип
І я не звик здаватись!
Вперше. Зміг.