Русалка

Русалка коси свої чесала
Русалка перли з них доставала
Пташок перші трелі у полі лунали
На небі світати починало

Прийшовши з далеку, пройшовши багато
Стежок різних бачив, шукав я десь хату

Дівчина у полі, а тільки світає
Зірки ще танцюють, а соловейко співає

— Ти звідки тут будеш?
— Це я мав питати
— Чому не кличеш?
— Куди?
—До себе, до хати

— Покликав якби мав куди запросити
Блукаю по світу, мій дім – це ось квіти,
Поля та ліса, степи та річки,
Приходь куди хочеш всі землі твої.

Вона посміхнулась чи то зажурилась
Підійшла та легенько на плечі схилилась
— Багатше ти будеш за всіх королів,
Не побоявся мене запросив

— Тебе б запросив, я до себе до хати,
а так вже світанок пора мандрувати

І тільки церковний почувся дзвін
Все зникло залишився тільки дим
Чи то вона мене зчарувала
Бо тільки ехо десь там пролунало

З тих пір я досі гадки не знаю
Навіщо вона про те все питала
Звідкіля вона знала хто я такий
А перли лишила « — подарунок то твій!»