Чарівні пісні

Розкинулись гори, мов хвилі на морі.
Там вітер співає пісні старих легенд…

Цей вітер-творець гукав всіх живих.
Але йому так ніхто не відповів…
В горах, в далечині, де співали пісні –
крилаті істоти, схожі на людей.
Десь там, в горі, біля озера мрій,
Ти істоти співали разом з вітром..

« У серці цих гір, де камінь дихає теплом, живе дракон, що часом старший за світ. Його очі — зірки, застиглі у льодах, а шкіра — мов броня, яку кував вогонь….»

Феї плясали, а вітерець додавав більш мелодії дзвонів..

Дивно, вітер стих,
Немов усе затихло разом з ним-
Пісні, гуляння, танці.
В далечині,
де гори торкаються небес-пролунав рев…

Сонце не світило,
Велика тінь його закрила.
Дракон ревів, неначе його образили пісні…

Він приземлився на велетенські лапи
І проревів:

«Чого ви не даєте спати?
Чого я досі жив?
Чого я чую ваші волання,
коли хочу побачити їх- сни..»

І тут він стих – побачивши світ: його краски.
Полум’я погасло і він приліг на полі.
А феї продовжили співати, захитуючи його своїми історіями світу…