Прокляття королеви фей

Чарівний світ тендітних фей
Ховавсь століттями успішно
Від жадібних очей людей.
Він жив щасливо і неспішно.

Та на біду якийсь Василь
Знайшов портал у світ казковий.
І потягнулись звідусіль
До фей непроханії гості.

Спочатку ніби із добром:
Вітались, чемно гомоніли.
Але тоді своє єство
У всій красі і проявили.

Почали цупити скарби,
Фей ображати та шпиняти.
Ловили навіть у склянки,
Щоби багатіям продати.

Але свавілля те людей
Недовго все ж таки тривало.
Вже скоро королеві фей
Про злочини відомо стало.

Могутні чари всіх Стихій
Прикликала тоді чаклунка.
Й щоб покарати рід людський,
Наворожила їм “дарунка”.

Прокляття то було страшне,
Щоб миру світ людей не знав,
Й війною зайнятий завше,
Свій ніс в інші світи не пхав.