Ти вихопись – молю – метеоритом,
З небес прилинь бодай і метеором,
Стрілою – може, й переліт-травою,
Вогненним змієм – просто у віконце.
Та плоть моя стійка. І дух міцніє.
Впади на свічку… скинься… перекинься…
І одмінись в сновидді на людину,
На звіра, змія – стань хай метеором –
Я буду рада. Я тебе спитаю,
Про все спитаю – доки вогник буде,
Допоки не розтане духу свічка,
Допоки не дочитана сторінка,
Допоки я це не перегорнула,
Допоки в люстрі видиво не зникло…
Молю: явись. Та подумки.
…Кристальний
Ось день, і сонце, й книги, й молитовник.
Далеко в полі? – в лісі? – звір покличе,
Та дню належу.
Серце – метеором,
Чи кулею, чи просто вічним жаром,
А зір – спокійний: вчора не повéрнеш.
Непогано
Гарно!