Фатум

До ніг твоїх падають
Айстри і астероїди,
Вклоняються смертні
І блякнуть навіть зірки.

Ти лиш смієшся –
Щоби іще таке скоїти.
Жонглюєш планетами
Чи зазираєш в шпарки.

Лоскочеш атлантів,
Що небеса тримають.
Зцілюєш зболених,
Неплідним даєш дитя

Наче щаслива, та речі,
Що серце крають,
Навіть всесильним
Нерідко псують життя.

Украли колись чистоту
І залишили вмирати.
Повстала, пробачила,
Тільки щодня, щомить

Помсту плануєш і це –
Твій особистий фатум.
Бо зради повзучий присмак
Навіть богині гірчить.